Alt Text!
Київська Академічна Майстерня Театрального Мистецтва
Alt Text!
м. Київ. вул. Ярославів Вал 14-б

Пастка кохання

06 Липня 2021

В афіші Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка з'явилася новинка


Це вистава "Небезпечні зв'язки" за Шодерло де Лакло, жанр "ігри лібертинів у двох діях".Наскільки термін "лібертин" вживаний чернігівчанами невідомо, але те, що пов'язані з ним вільна гедоністична мораль, спільність еротичних смаків, свобода від будь-яких норм і обмежень дискутуватимуться у глядацькій спільноти спектакль гарантує.

Власне це характерно для усіх робіт художнього керівника-головного режисера театру Андрія Бакірова. В цьому іманентність їх європейськості, столичності, справедливості ствердження: "Нема провінції в культурі".

Сфера переживань - це сфера обопільних цінностей, сфера всеприсутності абсолютного буття. Тому так непросто і так необхідно приділяти саме їй мистецьку увагу.


Розпізнанню власних почуттів на сцені і в залі, в спільному творчому акті присвячена вистава.

Виставу вирішено у стилі "театру рококо". Точним деталям постановник, автор художнього та музичного оформлення А.Бакіров разом з художником по костюмах Алією Байтеновою створюють пізнаваний образ епохи.


Ніби білим аркушем накрито усю сцену. З музичною увертюрою біла тканина підноситься, і зникає як хмарка, відкриваючи різновисокі площадки. Вони читаються лабіринтом. Блукання персонажів по ньому прискорюється рухом поворотного кола, на якому вони знаходяться. Це острів кохання. Незайманість, запаморочення, серцево-статева полномоція притягуються магнітом хіті, захованому в комусь і десь.

Сюжет простий - хтось когось розлюбив, за це треба помститися комусь, хоча той кохає не ту, а та не цього, проте хтось іще дізнався про щось іще, що зовсім міняє все і щось дуже і дуже, а може й ні. І справа зовсім не в сюжеті.


Утворення і припинення сенсу в п'єсі обумовлені не облаштованістю серця. Персонаж комедії Дель арте - чумний лікар у довгоносій масці розпочинає карнавал індивідуалістичного суспільства.

Євген Бондар надає своєму персонажу чарівності придворного блазня. Диригуючи стосунками персонажів дуже чемно відсторонюється від їх удаваної глибини, усім їством проголошує - життя подібне маскараду.


Центральний дует у виконанні Заслуженої артистки України Оксани Гребенюк - Маркіза де Мертей та Віконта де Вальмона - Сергія Лефора виблискує безмежністю проявів гармонії й огидного, актори філігранно грають торкання життя без нажиму, кінчиками пальців.

За Альфредом Адлером, на відміну від фрейдівського розуміння сутності людини, вони наголошують головним у ній ствердження власної переваги.


Тему власного глухого кута, ба більше - розкоші мати власний глухий кут, незалежний від глухого кута загального, на різні лади індивідуальними фарбами ведуть Ірина Лозовська (Пані де Турвель), Світлана Бойко (Мадам де Воланж), Діана Лозовська (Сесіль Воланж), Заслужена артистка України Наталія Максименко (Мадам де Роземонд), Сергій Пунтус (Шевальє Дансені), також грає Олексій Трішкін.

Іронія часу проникає у мистецтво. У ті давні часи вельможні пані носили з собою дорогоцінні коробочки. Жестом симпатії до чоловіка було зняти з його зачіски блоху і покласти до блохівниці. Небезпечні зв'язки породили мову віял і мушок.


«Жіноче обличчя без мушки те саме, що світанок без заходу». Стає популярним "французький поцілунок" - з обміном слиною і водночас 150 видами мікробів.

Жінки і чоловіки весь час гримуються під доброту. Все потопає у розслабленій пишноті. Глядацька насолода від впізнавання, навіть містичності пригадування епохи, живиться переходами від пози до ракурсу, акторською пластикою, мізансценуванням, світлозвуковим акомпанементом (В.Василенко, В.Кравченко).

Картини Антуана Ватто, Франсуа де Труа, Франсуа Буше "Портрет мадам де Помпадур", яка проголосила "Після нас хоч потоп" бовваніють в густій атмосфері віри у вічне щастя в вічному коханні.

Поєднання серцями, співпровинність, мелос ідеалів, крадіжка особистості - пастка кохання має невичерпний креативний потенціал.

Та тільки навчившись обожнювати ближнього зможемо впізнати його.

20 років тому Чернігівський обласний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка набув статусу академічного.

Сьогодні справедливо говорити, що рівень сценічної культури, громадянська позиція, творча атмосфера в театрі повною мірою відповідають статусу національного театру.

Закон України «Про контрактну систему» («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури») проголосив єдиновладдя в театрі директора-художнього керівника. За радянських часів директор і художній керівник часто змагалися у швидкості добігання до партійного керівництва. В цьому театрі мудрий генеральний директор Сергій Мойсієнко прекрасно розуміє свою роль і роль художнього керівника-головного режисера Андрія Бакірова – що дає їм і всьому театру в гармонії матеріальних і духовних вимірів творити сучасний аристократичний театр.


Олексій КУЖЕЛЬНИЙ, народний артист України.


Стаття


Наші партнери