Alt Text!
Київська Академічна Майстерня Театрального Мистецтва
Alt Text!
м. Київ. вул. Ярославів Вал 14-б

Ми ніби знову з ним зустрілися…

28 Січня 2022

Ми мали честь жити в один час , на одній землі, в одній країні з Євгеном Марчуком - людиною величною, з чоловіком апостольського служіння своїй Батьківщині»


28 січня facebook нагадав про іменинників і серед цього списку було ім‘я Євгена Марчука… і у мене стиснуло серце, бо у минулому році обірвалася земна стежка цієї непересічної особистості, а він пішов у Вічність… Але пам‘ять про Євгена Кириловича жива! Тиждень тому в Українському домі відкрилось фотобієнале «Дня», де представлені найкращі світлини 2020-2021 років. Цілий розділ виставки присвячений Євгену Кириловичу, і ми ніби знову з ним зустрілися… Там можна побачити світлини з особистого архіву політика та громадського діяча, а також із архіву «Дня». Цікаві не лише портрети Євгена Кириловича, а й його  фотороботи, бо мала ця Людина з великої літери, хобі – фотографування.  Його світлини викликають цілу гаму почуттів. Знаєте, коли дивишся на них, то думаєш , а коли знято, що це за мить, яка ситуація відбувалася, хто ще зображений, який настрій був, та інші. Втім, коли людина пішла у засвіти, то зовсім інакше бачиш ці роботи. У марчуківських світлинах проступає його особистість та харизма. Ця частина виставки проголошує величність особистості Євгена Кириловича. Величність у здатності приймати рушення, пробачати, бути вище дрібниць…


Пригадую, як багато років тому вперше познайомився з Євгеном Кириловичем, і як кажуть артисти – «відчув повний зажим»… Стоїть гарний, кремезний і стрункий чоловік. Я зніяковів, але його емоційний камертон мабуть відчув моє хвилювання, і раптом Марчук посміхнувся , щось з гумором розповів, і здалося, що ми з цією людиною давно знайомі. Стало так тепло, радісно, і наша невеличка компанія потрапила у « полон» чарівності Євгена Кириловича. А ще пригадую, як непоказно, легко він сів за фортепіано і став грати, і настрій всіх присутніх піднявся. Це вже була мить високого єднання і розуміння, людської і мистецької близькості… Хоча якось я бачив його і в моменти коли він був суворим, але ця суворість переключалася на ділові напрямки: куди йти, що робити, як – тобто Марчук мав розуміння ситуації, талант вирішення проблем і потужну нергію для роботи. Він був унікальним за масштабом, а також мав риси мудрого політика і громадського діяча.


На попередній фотовиставці, яка відбувалася у Будинку кіно, ми з дружиною мали можливість не лише побачити вернісаж «Дня», а й поспілкуватися тет-а-тет з Марчуком. Нас хвилювала ситуація на Сході, а в той час Євген Кирилович уповноваженим представником України у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання Російсько-української війни в ОРДЛО. Він відповів на всі наші питання, пояснював у чому складність переговорів, чому гальмуються процес... Марчук мав сталеву логіку, розклав на «по полицям» болючі питання, які, на жаль й досі не вдається вирішити. .. Це був патріот, який відстоював державницьку, українську позицію.


У кожного великого політика є своя тема. У Є.К. Марчука була масштабна ціль – процвітання України і відповідальна людяність, які чітко визначали пріоритети, цінності існування нашої держави. Ми мали честь жити в один час , на одній землі, в одній країні з Євгеном Марчуком - людиною величною, з чоловіком апостольського служіння своїй Батьківщині! Це була красива і мудра людина – світла пам‘ять!


Нині «День» презентує вже 23-ю фотовиставку. Кожна мала щось своє, особливий пазл сьогодення. Я щасливий, що мав змогу бачити , як народжувався проєкт, як поступово ставав масштабним. Нині це пульс і біль нашого часу. Експозиція складається з різних миттєвостей, що складають наш плин життя. Можливо це пов‘язано зі складною зовнішньою ситуацією, важкими хвилюваннями та загостреннями на кордоні, але в роботах все ж є оптимістична, потужна нота, незважаючи на дуже щемливі фото з фронту. Я не міг відірвати очей від світлини «Люблю» В‘ячеслава Мадієвського, коли поранений військовий, який став інвалідом, показує сердечко здоровою рукою і протезом… Таких сильних духом людей ворог ніколи не переможе! А оптимізм світлини нікого не залишить байдужим.


Цьогоріч Лариса Івшина відмічає ювілей – 25-річчя, як вона є головним редактором «Дня». Коли кажуть , що час летить, то по відношенню до Лариси Олексіївни, час летить космічно. Газета змінилася, але головне те, що вона лишається другом багатьох читачів, які хочуть по-більше знати про сьогодення, минуле і навіть заглянути у майбутнє. «День» дивує і причаровує, задає питання, і ми, всі разом, шукаємо відповіді на найболючіше. 25 років – це молодецький запал ! Я бажаю пані Ларисі продовжувати міцно тримати руку на пульсі газети ще багато літ! Хай «День» буде не тільки завтра, а завжди!


Олексій КУЖЕЛЬНИЙ, народний артист України


Джерело

Наші партнери