Alt Text!
Київська Академічна Майстерня Театрального Мистецтва
Alt Text!
м. Київ. вул. Ярославів Вал 14-б

Маленькі гіганти

25 Травня 2017

 

На 25 камерних сценах 18 київських академічних театрів щосезонно створюється по три-чотири прем’єри. Вони успішно конкурують із виставами ще майже 60 театральних одиниць різної форми власності. Крім кваліфікації за засобами фінансування, ці театри дуже складно об’єднати за якоюсь іншою ознакою. Є новостворені — як «Творча котельня», «Гайдамаки ХХI століття», «Театр між трьох колон» — і вже добре знані в Києві «Срібний острів», «КХАТ», «Браво», «Чорний квадрат». Назвати когось пошуковим, експериментальним або незалежним видається дивним тому, що, на мій погляд, усі театри є саме такими. Якісь колективи мандрують від сцени до сцени, якісь обживають постійні площадки. Дедалі частіше такими стають досі не звичні місця. Так, юний «Літературний театр» першу власну прем’єру за творами О.Вишні зробив у Бібліотеці мистецтв. Певен, будуть вистави в кафе, автобусах, фітнес-центрах, на кораблях...

На превеликий жаль, КМТВ НСТД України вже рік не вдається весь київський театральний доробок об’єднати в якусь інформаційну одиницю. Але це не зменшує цікавості до унікального театрального буму, який цілком очевидний у столиці України.

Власне, цікавість саме до театрального мистецтва останні три-чотири роки зростає по всій Європі. І в цьому сенсі театральний безвіз ми отримали давно. Але якщо зважати на нинішні політичні та економічні обставини, то справді варто замислитися над особливостями нашого театрального процесу.

В цілому світі ріст популярності сценічного мистецтва пояснюється приходом нового покоління глядача. Його особливість полягає в сприйнятті інформації здебільшого з екранів різного роду гаджетів, що робить відеоряд найпотужнішим транслятором змістів. Учені дослідили, що при читанні електронної книжки домінує засвоєння фактажу, друкована книжка акцентує сприйняття емоційне. Те саме відбувається в театрі — живе відео дарує радість емоційної причетності.

ІРОНІЧНА КОМЕДІЯ «МЕНЕ ЗВАТИ ПІТЕР» ( КИЇВСЬКИЙ ТЮГ НА ЛИПКАХ) / ФОТО НАДАНО ЛІТЧАСТИНОЮ ТЮГУ НА ЛИПКАХ

Переконайтеся самі, запитавши про враження від вистави тих, кому довіряєте. Зазвичай сюжету не пам’ятають, а от якість хвилювання залишається незабутньою.

Популярність камерних театрів в нашій країні, за моїми спостереженнями, має ще одну особливість. Ідеться про таке важливе сьогодні відчуття безпеки. Саме стан захищеності людини, в доволі широкому розумінні, став центральною проблемою представлених в номінації «Краща вистава камерної сцени» театральної премії «Київська Пектораль 2016».

Звісно, ця тема є й у спектаклях на великій сцені. Хоча в минулому сезоні, здається, вона не зазвучала як центральна й найболючіша. У світі сьогоднішньому саме проблема безпеки існування залучає гігантські зусилля людства. І в кімнатному, домашньому, інколи навіть у сімейному просторі спілкування, в затишку для емоцій, інтонацій, міміки і жесту без надривного посилу — від партеру до гальорки — загальне стає беззастережно особистисним, далеке — небезпечно близьким; щось не сповна усвідомлене набуває статусу життєво важливого; гігантське в побутово-масштабному відкриває особливу глибину усвідомлень.

Лякаюче звуження особистої безпеки людини від воєнних конфліктів з усіма їхніми побутовими наслідками, від порушення прав людини, стану екології, тероризму, врешті, демонструє жахаючу загрозу загальнолюдським цінностям.

СУСАННА ЧАХОЯН І АНДРІЙ МАСЛАКОВ У ОДНОАКТНІЙ ОПЕРІ «СЛУЖНИЦЯ-ПАНІ» (НАЦІОНАЛЬНА ОПЕРА УКРАЇНИ) / ФОТО ОЛЕКСАНДРА ПУТРОВА

Ці хвилювання свідомо чи підсвідомо різною мовою втілилися в усі вистави доробку 2016 року. Їхній нерв із особливою довірливістю і гостротою промовляє до глядача в теплоті камерних театрів. Батькам — разом із дітьми, саме сімейним переглядом варто оцінити, обговорити небезпеку наслідування героям казок, мультфільмів, комп’ютерних ігор, про яку йдеться у виставі ТЮГу «Мене звати Пітер».

Підсумок життя здається найвагомішим свідченням небезпеки випробування людини самим життям. Про це йдеться у виставі Національного театру російської драми ім. Лесі Українки «Вітер шумить у тополях», театру «Золоті Ворота» — «Слава Героям!», театру «Актор» — «Іграшка для мами» та КАМТМ «Сузір’я» — «Постіль брати будете?!?!».

Чи може стати застереженням від помилок життя служіння Богові або обожнення кохання, допитуються з глибинним життєвим проникненням в спектаклях Нового театру на Печерську «Отрада и утешение» та «Любить». Небезпека гри почуттями комедійно-жорстоко подається Київським академічним театром драми і комедії на лівому березі Дніпра «Верная жена».

Небезпека помсти, навіть цілком справедливої, у виставі «Бій з тінню» (мікросцена «Сузір’я) доводить її як руйнуючу гуманну суть, а значить, розумно-людське.

Важливим здобутком сезону стали камерні оперні вистави Лади Шиленко, вистава «РІТА» та Дмитра Тодорюка, вистава «Бастьєн і Бастьєнна» (Київський муніципальний театр опери і балету для дітей та юнацтва), Тамари Трунової, вистава «Служниця-пані» (Національна опера України), які демонструють розуміння необхідності експериментальної сміливості в цьому, з одного боку, найбільш умовному сенсі сценічної правди жанру, й водночас найменш рухомому в пошуку нових форм виразності. Ця тенденція уяскравлює проблему «Малої опери», історія якої вже друге десятиліття не радує ані сьогоденням, ані майбуттям.

Великі та маленькі театри як точки координації життєплинів насправді завжди говорять про вічне. Сьогодні відкриття нових і старих символів ідентичності, актуалізоване зіткненням світових цивілізацій, єдине, що подає надію на подолання антагонізмів доведенням спільностей і розумністю відмінностей культурного коріння.

«Дійти сенсу всього того, що ми бачимо, можна тільки через культуру, цивілізацію і свою працю», — пророкував Антуан де Сент-Екзюпері у «Планеті людей».

Олексій КУЖЕЛЬНИЙ, народний артист України,спеціально для «Дня»

Наші партнери

Термінове оголошення:

Шановні глядачі! Повідомляємо, що вистава "Крюня" 30 і 31 березня та 21 квітня відміняється в зв'язку по стану здоров'я актора. Перепрошуємо за незручності!